ВИБОРИ У СЛОВАЧЧИНІ 2016 – ПЕРЕГОНИ БЕЗ ПЕРЕМОЖЦІВ

dfb319f-625 Результати парламентських виборів у Словаччині на жаль не здивували оглядачів приємними сюрпризами, а лиш підтвердили численні передвиборчі побоювання, що неодноразово артикулювались експертами у країні та за її межами.

Почнемо з математики – 5 березня словаки обирали 150 нових членів парламенту країни – Народної Ради. Вибори були черговими, попередні парламентські вибори відбулись у 2012 році. За результатами підрахунку 99.98% голосів 8 партій потрапили до Парламенту – правляча на сьогодні соціал-демократична партія Smer–sociálna demokracia – Smer-SD отримала 28,3% або 49 місць у парламенті, ліберальна правоцентристська SAS (Sloboda a Solidarita – Свобода та Солідарність)- 12,1% або 21 місце, їх союзники у парламенті консервативна партія OĽaNO (Obyčajní Ľudia a nezávislé osobnosti – Звичайні люди та незалежні особистості) – 11% або 19 місць. Повернулась до парламенту з 8,6% (15 мандатів) після 4-річної відсутності ультраправа Словацька національна партія (Slovenská národná strana – SNS). У період з 2006 по 2010 SNS перебувала в урядовій коаліції з соціал-демократами, що зокрема спричинило проблеми Smer-SD у Партії Європейських Соціалістів (SNS звинувачують у расистських висловлюваннях на адресу угорської та циганської меншин). Також до парламенту з результатом 8% або 14 місць вперше було обрано ультраправу Народну Партію – Наша Словаччина (Ľudová strana – Naše Slovensko, ĽSNS), лідера якої Маріян Котлеба неодноразово помічали у агресивній риториці щодо ромського населення, антисемітизмі, симпатіях до ідей вищості білої раси та агресивному євро-скептицизмі. Також до Парламенту з 6.6% голосів потрапили новачки “Ми – сім’я” (Sme Rodina) членів якої звинувачують у зв’язках з колишніми та теперішніми кримінальними авторитетами Словаччини. Поміркована партія угорської меншини Most-Hid отримала 6,5% голосів, а вихідці з християнських-демократів партія #Sieť 5,6% голосів. Власне Християнсько-демократична партія KDH, що була присутня у парламенті починаючи з 1990 року, отримала 4.9% і таким чином вперше не потрапила до Народної Ради.

Аналітики уже назвали ці вибори перегонами без переможців, натомість з численними поразками окремих партій. Зокрема оглядачі вказують на той факт, що з 26 партій, що брали участь у попередній виборчій кампанії 2012 року тільки 11 у тій чи іншій формі взяли участь у цьогорічній кампанії. Тільки одна партія змогла повернутись до парламенту після 4 річної відсутності (SNS). А правляча соціал-демократична партія втратила більшість у парламенті і буде змушена шукати партнерів у формуванні коаліції.

Хоча з іншого боку, формування коаліційного уряду є традиційним для Словаччини (окрім попередньої каденції 2012-2016 років коли SMER-SD спромігся одноосібно сформувати уряд отримавши 83 з 150 місць) – починаючи з 1994 року жодна партія не мала більше 60 місць у парламенті. Проте нинішня коаліціада ускладнюється цілою низкою несприятливих обставин, що робить її формування непростою задачею.

Основні теми кампанії

Теми, що найбільше хвилювали словаків під час цієї виборчої кампанії – потреба комплексних реформ у сферах охорони здоров’я та освіти. Попередній уряд за керівництва соціал-демократа Роберта Фіцо припустився численних помилок та зловживань у цих чутливих для пересічних громадян сферах. Під час кампанії були озвучені непоодинокі факти зловживань та корупції, в країні тривали «протести медсестер та вчителів», котрі вимагали більш справедливого забезпечення умов праці та винагороди за неї, щодо яких правляча партія не змогла сформувати адекватну політику. Також чинного прем’єра Роберта Фіцо неодноразово звинувачували у зв’язках з російським бізнесом і досить м’якою позицією соціал-демократичного уряду щодо Росії. Політики з правлячої SMER-SD ставили під сумнів потребу санкцій щодо окремих урядовців з Росії (зокрема Д. Рогозіна), а міністр закордонних справ Словаччини є одним із небагатьох урядовців країн ЄС, хто відвідував Росію з офіційним візитом після початку активної фази україно-російського конфлікту та введення санкцій Євросоюзу.

Вже безпосередньо перед виборами соціал-демократи спробували змістити акценти публічного дискурсу, актуалізувавши тему мігрантів і висунувши гаслом кампанії «Захист Словаччини» (щоправда попередні вибори партія виграла з ще більш невизначеною обіцянкою «Громадяни заслуговують гарантій»). На партійній конференції, що відбувалась усього лиш за 3 тижні до виборів, соціал-демae9cb88-3ократи затвердили партійну програму, у якій зокрема обіцяли підвищення мінімальних зарплат (до 500 Євро на місяць, щоправда ця сума планується бути досягненою тільки у 2020 році), створення додаткових 100 000 робочих місць, подолання рівня безробіття (до відзначки менше 10%), підтримка стабільних (не зростаючих) споживчих цін та подолання економічних розбіжностей між регіонами. Щоправда у програмі бракує конкретних планів з реалізації даних гасел.

Більш зважені та комплексні рішення у сфері реформування охорони здоров’я та освіти запропонували центристські партії. Проте їх досить низький результат показав що донести свої ідеї до пересічних виборцям цим партіям вдалось лиш частково.

Загальна риторика кампанії активно експлуатувала тематику мігрантів і різноманітних страхів, пов’язаних з кризою в Європі. Фактично це є однією з основних причин приходу до парламенту одразу двох ультраправих проросійських партій, що виступають за обмеження мігрантських квот для країни, більш закриту та незалежну політику та можливих вихід країни з ЄС та НАТО. Навряд ці ідеї стануть популярними чи вплинуть на загальну політику держави, проте їх присутність у публічному дискурсі «ускладнить сприйняття Словаччини у ЄС,» – зазначив чинний міністр закордонних справ Мирослав Лайчак.

Симптоматично, що виборцями ультраправої партії Маріяна Котлеби L’SNS у своїй більшості є громадяни, що голосують вперше, студенти та молодь загалом (відповідно до даних національного екзит-полу 23 % громадян, що голосували вперше, віддали свої голоси за ультраправу Народну Партію – Наша Словаччина ĽSNS). Експерти уже назвали це тривожним дзвіночком для освітньої системи країни, що виглядає неспроможною прищепити критичне мислення та дати належну оцінку періоду співпраці Словаччини з нацистською Німеччиною (зокрема тематика «сильної Словаччини» періоду колабораціонізму з гітлерівською Німеччиною спекулювалась ультраправими під час кампанії).

Водночас присутність радикальних партій у парламенті працюватиме на підвищення відповідальності інших політичних гравців, що будуть змушені більш ретельно ставитись до вироблення політик та прийняття рішень, щоб не провокувати негативних наслідків для країни в рамках ЄС та у її відносинах з іншими країнами, зокрема Росією, що підтримує зв’язки з ĽSNS. Тож побоювання щодо зміни зовнішньополітичних пріоритетів країни чи її більш тісні зв’язки з Російською Федерацією навряд чи здійсняться, оскільки сумарно обидві ультраправі партії набрали заледве 15% голосів, що навряд чи дозволятиме їм активно впливати на формування політики чи прийняття ключових рішень у парламенті. Проте дана тенденція є своєрідним попереджувальним сигналом SOS, що вже не вперше звучить у країнах ЄС останнім часом.

Можливі формати коаліції

Тим не менш питання формування коаліції уже зараз викликає багато питань – чинний прем’єр Роберт Фіцо, що сподівався на можливість формування коаліції з одним меншим партнером, визнав після оприлюдненню результатів волевиявлення, що побудова коаліції у надзвичайно фрагментованому парламенті займе чимало часу та буде складною справою.

При чому для створення більшості соціал-демократам доведеться об’єднатися в “широку коаліцію” зі своїми опонентами, правоцентристами. В ЗМІ навіть придумали назву для словацького аналогу української “ширки” – її називають “zlepenec”.

Також певні шанси на формування коаліції присутні у групи партій центристського та правоцентристського спрямування, як це було уже в 2010 році. Проте така коаліція ймовірно буде нестабільною і легко може розпастись під тиском економічних обставин та загальноєвропейської міграційної кризи.

Обидві правоцентристські партії, і Свобода та Солідарність (SAS), і Партія Звичайних людей та незалежних особистостей (OĽaNO-NOVA), що зібрали сумарно 23% голосів, активно критикували соціал-демократів під час кампанії, що фактично утруднює їм шлях до коаліції з партією Роберта Фіцо. Це ж стосується і партії угорської меншини, що виступає за діалог та порозуміння між угорцями та словаками – Most-Hid, котра під час кампанії послідовно виступала проти риторики соціал-демократів щодо питання мігрантів та загалом критикувала позиції правлячої партії з багатьох питань.

Переговори про формування коаліції наразі активно тривають, президент Кіска доручив чинному прем’єру і лідеру соціал-демократів Роберту Фіцо запропонувати формат коаліції та кабінету до 18 березня. Водночас партія, що отримала другий результат, ліберальна правоцентристська SAS, уже заявила про свою можливу готовність бути партнерами соціал-демократів SMER-SD.

Паралельно розпочались консультації у право-центристському таборі, ініційовані партією Most-Híd, що передбачають можливу конфігурацію коаліції з цієї партії, OĽaNO-NOVA (Партія звичайних людей та надзвичайних особистостей), партії Sieť, SNS (Словацька націоналістична партія) та Sme Rodina (“Ми – сім’я”). Таким чином даний альянс отримає 87 голосів у парламенті, що складатиме 58% мандатів

Ситуація ускладнюється майбутнім президенством Словаччини у Раді ЄС, що розпочнеться у липні і передбачає більш активну участь країни у загальноєвропейській політиці та реакцію на виклики, що постають перед ЄС в тому числі в економічній сфері та у міграційній політиці. Одним із можливих сценаріїв аналітики називають певну штучну коаліцію за загального патронату позапартійного президента Анджея Кіски, що буде гасити внутрішні протиріччя і відкладати вирішення питань до завершення президенства Словаччини у Раді ЄС наприкінці 2016, а потому нові парламентські вибори у 2017.

Водночас є шанс, що дострокові вибори змінять парламент на краще. Частина суспільства, яка перед виборами відмахувалась від політики (мовляв, усі вони однакові, нема з кого вибирати), тепер має реальний привід для занепокоєння. Побачивши результати волевиявлення і оцінивши, як пише місцева преса «цю страву зблизька», раніше аполітичні громадяни  готові більш активно брати участь у політичному житті, щоб не допустити подальшої радикалізації суспільства. Свідченням цьому став багатолюдний анти-фашистський марш, що прошов вулицями Братислави через день після виборів, 07 березня 2016.

Українське питання

Хоч країна і є найближчим сусідом України і численна етнічна меншина проживає на її теренах – наприкінці 2014 в Словаччині було офіційно зареєстровано понад 8000 українців, українське питання не було окремо наголошено під час виборчої кампанії. Скоріше варто говорити про симпатії до проросійських настроїв в певній частині суспільства, що поєднались з міграційною кризою в Європі та економічними проблемами всередині країни. Як відомо в часи кризи суспільство схильне радикалізуватись, що вдало використали ультраправі сили, поєднавши у своїй риториці неонацистські та проросійські тези, котрі насправді є скоріше протиставленням політиці ЄС, а не реальним розумінням політичних реалій та перспектив від співпраці з Росією. Загальне істерія щодо мігрантської кризи також посилила євро скептичні настрої, заразом додавши тут і питання України, як потенційного постачальника мігрантів в країну.

Таким чином українське питання розглядається переважно в контексті протиставлення прихильників євроінтеграції, що мають проукраїнську риторику та прибічників самостійного шляху Словаччини (проросійська риторика). Не останню роль тут відіграє потужна російська пропаганда, що працює через різноманітних агентів, у медіа, в соціальних мережах, між біднішими та менш освіченими верствами населення.

Водночас не можливо оминути увагою той факт, що Словаччина була однією з перших країн ЄС, яка ратифікувала Угоду про Асоціацію між Україною та ЄС ще у жовтні 2014 року. Словацьке посольство визнано одне з найбільш лояльних до українців і активно видає довгострокові мульти-візи нашим громадянам. Товарообіг Словаччини та України є досить активним, за результатами 2014 р. Словаччина посідає 13 місце за обсягами двосторонньої торгівлі товарами між Україною та країнами Європи з питомою вагою 2,8 % від загального обсягу.

Не все було так гладко 2 роки тому – на початку українсько-російського конфлікту соціал-демократичний уряд Фіцо неодноразово робив спроби піднімати питання послаблення санкцій щодо Росії в межах ЄС і підтримував стосунки з цією країною агресором уже після початку російської окупації частини території України 2014 року. Словаччину зараховували до п’ятірки найбільш дружній до Росії країн поміж 28 членами ЄС. Країна мала тісні економічні зв’язки з Росією, суттєво залежала від транзиту газу та постачала з РФ запчастини до військових літаків. Проте ситуація змінилась і країна змогла знайти альтернативи російському газу, туристам та іншим здавалось би критично важливим зв’язкам. На сьогодні більшість політиків країни наголошують на потребі консолідованого підходу ЄС до українсько-російського конфлікту та необхідності незворотніх структурних реформ в Україні як запоруки стабільного розвитку регіону.

Вишеградський вимір

Цього року колись неймовірно успішний та ефективний формат Вишеградської 4ки (V4) відзначає 25річчя від створення. Членами групи є 4 сусідні країни – Польща, Чехія, Словаччина та Угорщина. Група свого часу була створена для більш ефективного та скоординованого руху даних країн до Євросоюзу та взаємопідтримки у процесах інтеграції до ЄС. І хоча оглядачі визнають неоднорідність і часом низьку ефективність політичного діалогу в рамках Вишеградської четвірки, що обмежує сучасну співпрацю певним переліком регіональних тем, варто все-таки відзначити успіх даного формату, що не зважаючи на численні розбіжності та втрату у 2014 блокувального голосу меншості в Європейській Раді, залишається активним регіональним угрупованням.

Нове дихання у V4 додала емігрантська криза, щодо якої країни групи оприлюднили спільну позицію на нещодавньому саміті у Празі (15.02.2016), де зазначається підтримка заходів узгоджених в ЄС щодо подолання кризи, укріплення охорони кордонів та координований підхід щодо питання мігрантів та відповідних квот для країн. Загалом можна відзначити певну політичну однорідність поглядів політиків Вишеградської групи на це питання та їх взаємну підтримку у бажанні максимально обмежити свої країни від напливу біженців. Дане питання також є актуалізованим у внутрішній політиці чотирьох країн і відіграло неабияку роль у виборчій кампанії та її результатах у Словаччині.

Автор – Катерина СІДАШ, Український інститут міжнародної політики.

Публікація здійснена в рамках проекту УІМП “Результати виборів в країнах-партнерах України”, який розповідає про основні політичні сили, що беруть участь у кампанії, центральні теми обговорення та моніторинг присутності України в заявах, програмах, рішеннях партій, можливі наслідки для України та зміни зовнішньополітичних пріоритетів залежно від результатів голосування. Дана публікація доступна також за лінком http://www.eurointegration.com.ua/articles/2016/03/10/7045976/